Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

15.07.2019

Почему Церковь молится о безбожных властях?

Как можно молиться о власти, которая не выполняет своих обязательств перед народом, а то и вовсе нарушает закон? Можно ли не молиться? А как быть на литургии? Допустимо ли молиться о диктаторе? На эти и многие другие вопросы ответил протоиерей Владимир Шутов, настоятель храма святых Царственных мучеников с. Александро-Калиново.
Докладніше
15.07.2019

Об апостольском подвиге или как освежить сухость своей духовной жизни?

Закончился Петропавловский пост, прошел праздник в честь первоверховных апостолов и день памяти собора Двенадцати.
Докладніше
15.07.2019

Что такое «рабство праведности»

Окончены пасхальные торжества, завершилось празднование Пятидесятницы, и мы вновь входим в привычный для нас богослужебный ритм.
Докладніше
15 июля - Положение Честной ризы Пресвятой Богородицы во Влахерне
15.07.2019

15 июля - Положение Честной ризы Пресвятой Богородицы во Влахерне

В годы правления византийского императора Льва Великого, Македонянина (457–474), братья Гальбий и Кандид, приближенные царя, отправились из Константинополя в Палестину на поклонение святым местам. В небольшом селении вблизи Назарета они остановились на ночлег у одной престарелой еврейки. В ее доме внимание паломников привлекли зажженные свечи и курящийся фимиам. На вопрос, что за святыня находится в доме, благочестивая женщина долго не хотела отвечать, но после неотступных просьб поведала, что хранит дорогую святыню – Ризу Богородицы, от которой происходят многие чудеса и исцеления.
Докладніше
14.07.2019

Мне бесконечно страшно слышать на улицах матерящихся детей

Да, утром всегда хочется что-то жизнеутверждающее написать, вдохновляющее, но жизнь – она же ставит нас перед…
Докладніше
14.07.2019

Как решить главный вопрос своей жизни?

Комсомольская правда в Украине На эту тему размышляет управляющий делами УПЦ митрополит Антоний (Паканич).
Докладніше
14 июля - память бессребреников мучеников Космы и Дамиана, в Риме пострадавших
14.07.2019

14 июля - память бессребреников мучеников Космы и Дамиана, в Риме пострадавших

Свя­тые му­че­ни­ки-бес­среб­рени­ки бра­тья Кос­ма и Да­ми­ан жи­ли в III ве­ке по Рож­де­стве Хри­сто­вом в Ри­ме, в пе­ри­од го­не­ний на хри­сти­ан, воз­двиг­ну­тых им­пе­ра­то­ра­ми-языч­ни­ка­ми. По­дви­гом сво­ей жиз­ни свя­тые яви­ли под­лин­но хри­сти­ан­ское упо­треб­ле­ние че­ло­ве­че­ско­го та­лан­та: та­лант есть дар Бо­жий, ко­то­рый над­ле­жит ис­поль­зо­вать не в це­лях ко­ры­сти, но для слу­же­ния Бо­гу и лю­дям.
Докладніше
13.07.2019

Какой должна быть настоящая свобода?

В Писании сказано: «К свободе призваны вы, братия» (Гал. 5:13). О какой свободе идёт речь? Значит ли это, что христианам теперь можно всё? Нам ответил священник Димитрий Паламарчук, настоятель храма иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» Доброполья.
Докладніше
13.07.2019

Я оказался в коллективе неверующих циников. Что делать?

В редакцию журнала «Фома» пришел вопрос от читателя: Я верующий человек и готовлюсь к воцерковлению. По профессии — программист и занимаюсь довольно сложными вещами. Мои коллеги по работе – интеллектуалы, но почти поголовно – безбожные циники. Когда-то, ещё до обретения веры, я специально заставлял себя находить хорошее в каждом члене команды моего проекта и закрепить эту ассоциацию. На обеде и перекуре их любимые темы — наркомания, проституция, войны (с точки зрения «кто круче») и так далее.
Докладніше
Подiлитися: