Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

13 октября - день памяти святителя Михаила, первого митрополита Киевского
13.10.2019

13 октября - день памяти святителя Михаила, первого митрополита Киевского

Мит­ро­по­лит Ми­ха­ил ро­дом из Си­рии. В 988 го­ду, во вре­мя Кре­ще­ния Вла­ди­ми­ро­ва, он был при­слан к ве­ли­ко­му кня­зю в Кор­сунь пат­ри­ар­хом Ца­ре­град­ским Ни­ко­ла­ем Хри­со­вер­гом. Из Кор­су­ни при­был мит­ро­по­лит в Ки­ев вме­сте с ве­ли­ким кня­зем Вла­ди­ми­ром. Ми­ха­ил был рев­ност­ный рас­про­стра­ни­тель хри­сти­ан­ства; про­хо­дя об­шир­ные стра­ны, он на­саж­дал се­ме­на ве­ры Хри­сто­вой.
Докладніше
13.10.2019

Решение Элладского Синода – констатация всемирного раскола Православия и общего ослабления церковной власти

Если церковная иерархия утратила ощущение чувствительности к страданиям других людей и ставит во главу угла не Христа и евангельские принципы, а что-либо иное – то нужно принять это как очередную, возможно, последнюю болезнь этого мира.
Докладніше
12.10.2019

Алексей Леонов: Иконы в космосе

Советский космонавт Алексей Леонов, первым вышедший в открытый космос в 1965 году, умер в пятницу 11 октября на 86-м году жизни. В 2006 году Алексей Архипович дал интервью нашему журналу. Мы предлагаем перечитать его сегодня со светлой памятью об этом великом человеке.
Докладніше
12.10.2019

Как Крещение связано с Миропомазанием

Коротко о связи между Таинствами Крещения и Миропомазания.
Докладніше
12.10.2019

Год со дня предоставления томоса Украине: кто виноват и что делать?

Приближается годовщина событий, которые по-настоящему потрясли весь православный мир и поставили его на грань масштабного раскола. Речь идет о заседании Священного Синода Константинопольского Патриархата 11 октября, итогом которого стало заявление о «снятии» анафем и запретов с основателей раскола на Украине, отмена передачи Киевской Митрополии Московскому Патриархату и подтверждение предоставления автокефалии «Православной Церкви Украины».
Докладніше
11.10.2019

Антоний и Феодосий – наши «Колумбы»

Для некоторых людей одиночество – естественное состояние. Мы зачастую зовем их интровертами. Однако отнести их всех к одному психотипу будет не менее чем глупым упрощением.
Докладніше
11 октября - память преподобных схимонаха Кирилла и схимонахини Марии, родителей прп. Сергия Радонежского
11.10.2019

11 октября - память преподобных схимонаха Кирилла и схимонахини Марии, родителей прп. Сергия Радонежского

Преподобный Кирилл состоял на службе сначала у ростовского князя Константина II Борисовича, а потом у Константина III Васильевича, которых он, как один из самых близких к ним людей, не раз сопровождал в Золотую Орду. Св. Кирилл владел достаточным по своему положению состоянием, но по простоте тогдашних нравов, живя в деревне, не пренебрегал и обычными сельскими трудами.
Докладніше
11.10.2019

Против кого направлен Божественный гнев?

О принципиальной разнице между гневом человеческим и гневом Божьим.
Докладніше
10.10.2019

«Со мной говорил Бог». Как вести себя со «странными» людьми, не оттолкнуть и помочь

В День психического здоровья рассказывают священник и психолог. Приходит человек в храм и заявляет: «Со мной говорил Бог» – как на это реагировать? Нужно ли стараться удержать такого чудака и не потерять его из поля зрения, психически больной это или «блаженный»?
Докладніше
10.10.2019

Правила жизни преподобных Печерских

Редакция портала «Православная Жизнь» попросила митрополита Антония (Паканича) рассказать об основных отличительных чертах Печерских подвижников в день Собора преподобных отцов Киево-Печерских, в Ближних пещерах почивающих.
Докладніше
Подiлитися: