Історія міста Вишгород та храму Бориса і Гліба

За свідченням преподобного Нестора Літописця Вишгород був заснований в V ст. Хоривом, молодшим братом Кия, котрий тоді ж заснував м. Київ; і за ім'ям свого засновника називався Хоривицею; потім, відносно до положення Києва по Дніпру, став називатись Вишеградом, а згодом Вишгородом.

Хто володів Вишгородом після смерті Хорива, невідомо, проте знаємо, що багато років по тому Олег, князь Київський, віддав Вишгород св.Ользі, дружині князя Ігоря, в «віно» (придане) і він був її найулюбленішим місцем.

Онук св. княгині Ольги св. Володимир також любив Вишгород, тут він перший побудував християнську церкву в ім'я (Ангела свого) св. Василія Великого.

Син св. Володимира Великий князь Ярослав Мудрий часто бував у Вишгороді. Під час його князювання відбулася важлива в історії Православної Церкви подія: славне відкриття свв. цілющих мощей свв. страстотерпців Бориса та Гліба, братів Великого Ярослава, убитих Святополком Окаянним в 1015 році. На святій Ольжиній горі в 1030 році на місці згорілої церкви св. Василія Великого князем Ярославом була збудована церква-усипальниця свв. Бориса та Гліба.

Вишгород спочатку належав київським князям. Потім він мав своїх удільних князів, які приймали цей уділ, головним чином, для того, щоб згодом зайняти Київський Великокнязівський престол. Тому саме в Вишгороді, а не в Києві, були покладені тіла убитих свв. князів Бориса та Гліба.

В 1115 році під час князювання Володимира IV Всеволодовича Мономаха відбулось перенесення мощей свв. Бориса і Гліба із дерев'яної церкви в щойно збудовану кам'яну. З віддалених країв зібрались тоді до Вишгороду князі, духовенство, воєводи, бояри; безліч людей тіснилось на вулицях та стінах міста, кожен хотів доторкнутися до свв. мощей мучеників. Великий князь 3 дні пригощав бідних та паломників, а також звелів побудувати біля Вишгороду дерев'яний міст через Дніпро для зручності паломників, які стікались зі всіх сторін на поклоніння свв. мощам. Перенесення відбулось 2(15) травня і з того часу цей день святкується Православною церквою щорічно.

Мощі свв. князів Бориса та Гліба були відкриті для поклоніння з 1030 по 1240 р. В 1240 році під час набігу Батия Вишгород був розорений, храм зруйнований, а мощі святих сховано в невідомому місці. І вони відкриються знову лише тоді, коли ми, через своє покаяння та благочестиве життя, станемо гідні цього.

Як скоро на місці зруйнованої кам'яної церкви було побудовано нову та скільки церков було протягом 400 років після зруйнування, невідомо. Але знаємо, що вже в 1861 році на відкритому древньому фундаменті Моно-махового храму місцевим протоієреєм Михайлом Сікачинським була збудована кам'яна церква з кам'яною дзвіницею в ім'я свв. Бориса і Гліба.

Після Жовтневого перевороту 1917 року в Борисоглібській церкві продовжувались богослужіння.  За свдченням старожилів  церква була закрита в 1929 році. В цей час з куполів було знято хрести, а в храмі зірвано підлогу.

В 1941 році церкву знову відкрили, освятили престол, зробили іконостас, постелили підлогу. Після ремонту в перший раз служили на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці.

За спогадами І.С. Марчука, що жив у ті роки при храмі, літургію служив священик Тихон. Останню літургію перед черговим закриттям було відслужено в 1943 році в день Воздвиження Хреста  Господня.

В 1943 році, під час визвольних боїв, Борисоглібський храм був  зруйнований. В 1945 році біля храму  побудували невелику дзвіницю. Першу після розгрому літургію зібрались відслужити 6 серпня, в день памяті свв.Бориса та Гліба. Для цього люди йшли з Києва (з Подолу) хресним ходом з іконою святих страстотерпців на чолі з священиком (о.Михаїлом чи о.Миколаєм, можливо, із Покровського храма на Приорці).

Пізніше дзвіницю перенесли на Вишгородське кладовище. Тільки час від часу в ній служили приїзжі священики. Після того, як церковний сторож Іван Добраш також перейшов в капличку на кладовищі, церковну будівлю почали грабіжницьки розбирати: розтаскувалася цегла, була розібрана та знята церковна огорожа.

В 1987 році, після більш ніж 40-річного запустіння, в зруйнованому храмі дозволили звершувати богослужіння. А в 1990 році він був повернутий РПЦ.

З травня 1994 року починається інтенсивна робота по відродженню вишгородської святині. З Божої помочі, по молитвах святих Бориса та Гліба, завдячуючи старанням кліра, прихожан та ктиторів, і зовнішня і внутрішня сторони життя храму повністю змінюються. Процес відродження

 

Сьогодні у Вишгороді проживає приблизно ЗО тис. населення. Здебільшого вишгородці, опріч своєї основної роботи, займаються вирощуванням картоплі на своїх городах. А населення корінне, котре проживає на святій Ольжиній горі, висаджує не тільки картоплю, але майже всі сільськогосподарські культури крім бананів і цитрусових.

Просвітницька діяльність при храмі розпочалась в 1994 році. Відкрита бібліотека, Недільна школа, де діти, крім теоретичних, набувають практичних знань життя з Богом. Поїздки по святих місцях: Почаїв, Золотоноша, Києво-Печерська Лавра, Китаєва пустинь, Чернігів, Сергієв Посад, святині Болгарії, Румунії, Німеччини  дали змогу ознайомитись з православним життям за межами Вишгорода.