Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

31.03.2019

Отвергнись себя и возьми крест свой

Третье воскресенье Великого поста называется Крестопоклонным. Святая Четыредесятница подходит к середине, и для укрепления сил верующих на центр храма из алтаря торжественно выносят Крест, украшенный цветами. Что означает эта традиция и почему мы вообще почитаем Крест Христов, рассказал священник Олег Кручинин, настоятель Борисо-Глебского храма Часов Яра.
Докладніше
31 марта - память святителя Кирилла, архиепископа Иерусалимского
31.03.2019

31 марта - память святителя Кирилла, архиепископа Иерусалимского

Свя­той Ки­рилл, ар­хи­епи­скоп Иеру­са­лим­ский, ро­дил­ся в Иеру­са­ли­ме в 315 го­ду и был вос­пи­тан в стро­гом хри­сти­ан­ском бла­го­че­стии. До­стиг­нув со­вер­шен­но­ле­тия, он при­нял мо­на­ше­ство, а в 346 го­ду стал пре­сви­те­ром. В 350 го­ду по­сле смер­ти ар­хи­епи­ско­па Мак­си­ма он стал его пре­ем­ни­ком на Иеру­са­лим­ской ка­фед­ре.
Докладніше
30.03.2019

Убери вилку – благодать проткнешь!»

Рюмка водки, накрытая хлебушком. Мобильник и пачка сигарет, опущенные в могилу дорогого покойного. Долой вилку после причастия – чтоб благодать не проткнуть. В високосный год крёстных выбирать только из родни. Порвал батюшка во время исповеди бумажку «с грехами» – грехи простятся. Забыли при соборовании кадило – больному не встать. В мае не венчайся – маяться будешь... Краткое перечисление околоцерковных суеверий потолще Закона Божьего выйдет. А ведь большинство тех, кто идёт в храм, берут с собой в дорогу полный «рюкзак» такого багажа, который по ходу воцерковления становится всё тяжелее. Что ж, совершим путешествие по миру «православных» суеверий.
Докладніше
30.03.2019

Священство Христово и «царственное священство» христиан

Беседа на апостольское чтение 3-й Недели Великого Поста.
Докладніше
30 марта - день памяти преподобного Алексия, человека Божия
30.03.2019

30 марта - день памяти преподобного Алексия, человека Божия

Пре­по­доб­ный Алек­сий, че­ло­век Бо­жий, ро­дил­ся в Ри­ме от знат­ных и бла­го­че­сти­вых ро­ди­те­лей. Отец его Ев­фи­ми­ан был се­на­то­ром. Он от­ли­чал­ся ду­шев­ной доб­ро­той, был ми­ло­сер­ден к боль­ным и страж­дущим, еже­днев­но устра­и­вал у се­бя до­ма три сто­ла: для си­рот и вдов, для пут­ни­ков и для ни­щих. У Ев­фи­ми­а­на и же­ны его Агла­и­ды дол­го не бы­ло де­тей, и это омра­ча­ло их сча­стье. Но бла­го­че­сти­вая Агла­и­да не остав­ля­ла на­деж­ды – и услы­шал ее Бог, и по­слал им сы­на.
Докладніше
29.03.2019

«Мы, гинекологи, сегодня всё чаще отказываемся от абортов»

«Мы, гинекологи, сегодня всё чаще отказываемся от абортов потому... Ведь мы лучше других понимаем ЧТО такое аборт! Это только звучит всё так красиво, обтекаемо - "прерывание беременности", но гинекологам хорошо известно, что АБОРТ - ЭТО УБИЙСТВО!»
Докладніше
29.03.2019

Чем плоха гордость

По словам известного христианского апологета К. С. Льюиса, в человеческом обществе есть только один порок, который кажется столь отвратительным в других и в то же время наименее заметен в нас самих.
Докладніше
29.03.2019

Зачем покупать и ставить свечи в храме?

Человек имеет двойную природу – духовную и телесную. Душа и тело гармонично соединяются в нем. Потому, к примеру, все Таинства в Православной Церкви не только благодатно невидимы благодаря Святому Духу, Сходящему на человека и Дающему ему Свои Дары, но и материально ощутимы.
Докладніше
28.03.2019

Кто есть кто в храме, или С помощью каких людей совершаются службы

О совершителях и участниках богослужения рассказывает архимандрит Досифей (Михайлюк), преподаватель Киевской духовной академии.
Докладніше
Подiлитися: