Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

29.09.2019

Остаются ли мужчина и женщина «одной плотью» после разрыва?

Вопрос читателя: Здравствуйте. Меня интересует вот такой вопрос, если у меня в прошлом были сексуальные отношения, то я с ней был “одно плотью”, но сейчас у нас произошел разрыв. Остаемся ли мы по-прежнему “одной плотью” или нет?
Докладніше
29.09.2019

Уголь, или новый взгляд на фильм П. Лунгина «Остров»

Многие из вас смотрели фильм Павла Лунгина «Остров» (2006), некоторые пересматривали. Что-то брало за душу, чего-то не понимали, что-то открывали для себя. А о чем этот фильм? Чтобы ответить на этот вопрос, я постараюсь сосредоточиться только на одном образе – образе угля в картине. Возможно, он и расскажет о главном.
Докладніше
29 сентября - память святителя Фотия, митрополита Киевского, Московского и всея Руси, чудотворца
29.09.2019

29 сентября - память святителя Фотия, митрополита Киевского, Московского и всея Руси, чудотворца

Свя­ти­тель Фо­тий, мит­ро­по­лит Ки­ев­ский и всея Ру­си, был ро­дом грек из пе­ло­пон­нес­ско­го го­ро­да Мо­нем­ва­сии (Маль­ва­зии). Еще в от­ро­че­ские го­ды он по­сту­пил в мо­на­стырь и был по­стри­же­ни­ком стар­ца Ака­кия, ве­ли­ко­го по­движ­ни­ка (впо­след­ствии мит­ро­по­ли­та Мо­нем­ва­сий­ско­го). В 1408 го­ду, ко­гда Фо­тий на­хо­дил­ся в Кон­стан­ти­но­по­ле у пат­ри­ар­ха с по­ру­че­ни­ем от мит­ро­по­ли­та, встал во­прос о за­ме­ще­нии рус­ской ка­фед­ры по­сле кон­чи­ны свя­ти­те­ля Ки­при­а­на († 1406; па­мять 29 сен­тяб­ря). Вы­бор пат­ри­ар­ха Мат­фея (1397–1410) пал на Фо­тия, из­вест­но­го сво­ей уче­но­стью и свя­то­стью жиз­ни. 1 сен­тяб­ря 1408 го­да свя­ти­тель Фо­тий по­став­лен в мит­ро­по­ли­та и через год при­был на Русь.
Докладніше
28.09.2019

Почему Крест Господень – главное оружие на диавола и слуг его?

Беседа в день Крестовоздвижения со старейшим священником Киева, настоятелем Свято-Ольгинского собора протоиереем Всеволодом Рыбчинским.
Докладніше
Прп. Кукша Одесский: чудо старчества
28.09.2019

Прп. Кукша Одесский: чудо старчества

Ровно 25 лет назад, 29 сентября 1994 года, было совершено обретение мощей известного всему православному миру старца – Кукши Одесского. О подвиге старчества рассказывает митрополит Антоний (Паканич).
Докладніше
28 сентября - день памяти ве­ли­ко­му­че­ника Никиты Готфского
28.09.2019

28 сентября - день памяти ве­ли­ко­му­че­ника Никиты Готфского

Свя­той ве­ли­ко­му­че­ник Ни­ки­та был готф. Он ро­дил­ся и жил на бе­ре­гах Ду­ная. По­стра­дал за Хри­ста в 372 го­ду. То­гда хри­сти­ан­ская ве­ра уже ши­ро­ко рас­про­стра­ни­лась в стране гот­фов. Свя­той Ни­ки­та уве­ро­вал во Хри­ста и при­нял Кре­ще­ние от готф­ско­го епи­ско­па Фе­о­фи­ла, участ­ни­ка I Все­лен­ско­го Со­бо­ра. Рас­про­стра­не­нию хри­сти­ан­ства ста­ли про­ти­вить­ся языч­ни­ки-гот­фы, в ре­зуль­та­те че­го воз­ник­ла меж­до­усоб­ная брань.
Докладніше
27.09.2019

Табличка с Креста Господня в Риме: святыня или подделка?

Историк Тимофей Китнис обо всех «за» и «против». Обретение Животворящего Креста Господня состоялось в 326 году, когда византийская императрица Елена, мать равноапостольного царя Константина,произвела раскопки в Иерусалиме на месте распятия Христа. В стороне от Креста была обнаружена и табличка, на которой Понтий Пилат записал Христа как Царя Иудейского.
Докладніше
27.09.2019

Нести свой крест: как понять, несешь его или нет

На эту тему размышляет управляющий делами УПЦ митрополит Антоний (Паканич).
Докладніше
 27 сентября - Воздвижение Честного и Животворящего Креста Господня
27.09.2019

27 сентября - Воздвижение Честного и Животворящего Креста Господня

В этот день пра­во­слав­ные хри­сти­а­не вс­по­ми­на­ют два со­бытия. Как го­во­рит Свя­щен­ное Пре­да­ние, Крест был най­ден в 326 го­ду в Иеру­са­ли­ме. Про­изо­шло это око­ло го­ры Гол­го­фы, где был рас­пят Спа­си­тель. И вто­рое со­бытие — воз­вра­ще­ние Жи­во­тво­ря­ще­го Кре­ста из Пер­сии, где он на­хо­дил­ся в пле­ну. В VII ве­ке его вер­нул в Иеру­са­лим гре­че­ский им­пе­ра­тор Ирак­лий. Оба со­бытия объеди­ня­ет в на­зва­нии празд­ни­ка то, что об­ре­тен­ный Крест пе­ред на­ро­дом воз­дви­га­ли, то есть под­ни­ма­ли.
Докладніше
Подiлитися: