Навiгацiя

Церковний календар

Новини / ЩО ТАКЕ АРТОС? НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН? ЯК ЙОГО ЗБЕРІГАТИ І ВЖИВАТИ? / ЩО ТАКЕ АРТОС? НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН? ЯК ЙОГО ЗБЕРІГАТИ І ВЖИВАТИ?

ЩО ТАКЕ АРТОС? НАВІЩО ВІН ПОТРІБЕН? ЯК ЙОГО ЗБЕРІГАТИ І ВЖИВАТИ?

13.05.2022

Артос – велика святиня, пов'язана з Воскресінням Христовим. Тому ставитися треба до неї дуже трепетно ​​і дбайливо.

З часів найдавнішої апостольської Церкви хлібу надавалося величезне символічне духовне і богослужбове значення. Хліб символізує собою Тіло Христове і стає реальним Його Тілом після освячення Святих Дарів. Це встановлення самого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. В Євангелії від Луки сказано: «І, взявши хліб і вчинивши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це Тіло Моє, що за вас віддається; Це чиніть на спомин про Мене!» (Лк. 22:19). Сама Євхаристія або Божественна літургія називалася в давнину «переломленням хліба».

Згадаймо також, дорогі брати і сестри, як за старих часів в селянських сім'ях ставилися до хліба наші дідусі і бабусі. Це зараз ми з ним поводимося як із чимось з ряду звичайних продуктів, які можна упускати на підлогу, викидати в сміттєвий кошик та інше. Але не так було раніше. У селянських сім'ях хліб різали акуратно і дбайливо, також куштували його, крихти підбирали і висипали в річку або віддавали тваринам.

З апостольських часів твердо встановилася традиція під час спільної трапези один хліб залишати і відкладати його на заголов'я столу для Господа. Це було символом того, що Христос і по Своєму Вознесінні на небо невидимо присутній в Церкві. Так же само сталося і з Успінням Пресвятої Богородиці. Апостоли і учні почали за переданнями на трапезі відкладати хліб і для Діви Марії, назвавши його «панагією», що перекладається з грецької мови як «всесвята» (один з епітетів Божої Матері). Пізніше панагією стали іменувати і саму просфору, з якої на проскомідії вилучалася частинка в честь Пресвятої Богородиці.

З давніх-давен і донині в православних монастирях служиться чин приношення панагії. Після Божественної літургії ігумен в спеціальній посудині зносив з храму на братську трапезу панагію, де вона роздробляється і споживається братією зі спеціальною молитвою перед їжею. Таким чином, трапеза, як і в давні часи вечеря любові – агапа, на якій відбувалася Євхаристія, ставала частиною богослужіння, безперервно пов'язаного з Літургією.

Відлунням цієї давньої традиції і підтвердженням, що ми, православні християни, і сьогодні існуємо в Єдиній Святій Соборній і Апостольської Церкві (9-й член Символу віри), є пасхальна традиція освячення і роздроблення артоса.

Слово «артос» перекладається з грецької мови як «квасний хліб». Це особлива велика просфора циліндричної форми, на вершині якої спеціальною пекарською печаткою робиться відбиток ікони Воскресіння Христового. У Типіконі (Уставі) артос названий просфорою всецілою. З одного боку, дане найменування позначає, що з пасхальної просфори не вилучалися частички для здійснення проскомідії. З іншого - це символ Церкви, в якій перебуває кожен з нас, її вселенськості і цілісності; Церкви, омитої кров'ю Агнця та освяченої Воскресінням Христовим.

Артос на спеціальному аналої перед початком пасхальної всеношної поставляється на солеї перед іконою Спасителя на іконостасі. Після заамвонної молитви він освячується священиком, який виголошує певну молитву і кропить артос святою водою. У молитві є і такі слова: «Ибо и мы, раби Твои, в честь и славу, и в воспоминание славнаго Воскресения тогожде Сына Твоего Господа нашего Иисуса Христа, Имже от вечныя работы вражия, и от адовых нерешимых уз разрешение, свободу и преведение улучихом, пред Твоим величеством ныне во всесветлый сей, Преславный и спасительный день Пасхи, сей приносим…», - тобто ми приносимо артос в дар Богу як символ Світлого Воскресіння Христового. І освячення його на самій головній службі в році, коли і самі небеса відкриті, коли Спаситель перебуває серед нас, а Церква небесна з'єднується з Церквою земною в єдиному пасхальному славослов’ї Господу за спокуту-зцілення людства, говорить нам про те, що артос - велика святиня, пов'язана з Воскресінням Христовим. Тому ставитися треба до неї дуже трепетно ​​і дбайливо.

Підтвердженням тому, що артос є великою святинею, є ще й той факт, що його носять під час хресного ходу навколо храму на всій Світлій седмиці. Адже він символізує собою Воскреслого Бога і те, що Христос перебуває серед нас. І всю Світлу седмицю артос перебуває на почесному місці в храмі в відкритих Царських вратах.

У суботу ж Світлої седмиці зазвичай після заамвонної молитви Божественної літургії здійснюється чин роздроблення артоса. Священик читає певну молитву, і потім артос раздробляється, а після закінчення богослужіння роздається віруючим.

Як вже говорилося вище, артос - велика святиня. Навіщо нам його зберігати і їсти? Про це говорять слова молитви на роздроблення артоса «да вси вкушающии от него телеснаго и душевнаго благословения и здравия сподобятся благодатию и щедротами Твоего человеколюбия». Ми бачимо, що артос нам дається для нашого тілесного і душевного здоров'я. Тому корисно його їсти під час хвороби або особливих утисків у житті. Він оживляє нас. Адже артос є символом вічного життя, яке ми отримуємо в Світлому Воскресінні Христовому з Його перемогою над пеклом, дияволом, гріхом і смертю. І той, хто споживає артос або хоча б навіть просто зберігає його у будинку, стає співучасником Його вічної пасхальної радості, яку ніхто і ніколи у нас не відбере, радості, яка зцілює душу і тіло людини.

Звичайно ж, не можна плутати артос з Тілом і Кров'ю Христовими. Це абсолютно різні речі. Святі Дари - найвеличніша церковна Святиня. Артос ж одночасно духовний і тілесний засіб, подібний до антидору, святої води і просфори, який служить для підтримки духовних сил людини в нелегкому нашому земному борінні-мандрівці.

Зберігати артос у будинку потрібно біля святих ікон. Так як він найсвятіше, то бажано перед службою в суботу Світлої седмиці запастися пакетиком (найкраще полотняним з органічної тканини), куди слід покласти отриманий вами шматочок роздробленого артоса, щоб не упускати крихт святині. Бажано подробити артос на маленькі шматочки: так вам буде зручніше споживати їх. Артос можна роздавати, але перед цим ви повинні переконатися, що він потрапить до благочестивих віруючих людей. Пакетики зі святинею зберігайте у відкритому вигляді, щоб артос не зацвів. Якщо ж все-таки це сталося, то його слід або принести в храм, або пустити в проточну воду - річку або море (але не в озеро). Пакетик, в якому артос зберігався, треба спалити в чистому місці. У недбалому ставленні до артоса бажано потім посповідатися.
Куштувати цю святиню потрібно зі звичайною молитвою для святої води і просфори з додатком «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»

На закінчення, дорогі брати і сестри, хочеться всім побажати, щоб великодня радість нас не покидала круглий рік. Згадаймо преподобного старця Серафима Саровського, який вітав кожного, хто приходить до нього словами: «Радість моя! Христос Воскрес!» І матеріалізованим виразом цієї всеосяжної вселенської дивовижної радості у Господі Воскреслому якраз є артос. Частинка хліба, який був принесений нами в дар Богу і який повернутий Господом нам для того, щоб оберігати, зцілювати нас, грішних, найбільшою силою Свого Воскресіння.

Ієрей Андрій Чиженко

 

Додати коментар
Подiлитися: