Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

11.11.2019

О неправильном понимании слов святых

Каждый раз встречая слова святых отцов, мы должны понимать написанное и сказанное ими в контексте не только текста или проповеди, но и их жизни, и всей современной им эпохи, культуры, времени.
Докладніше
10 ноября - память преподобного Иова Почаевского, игумена
10.11.2019

10 ноября - память преподобного Иова Почаевского, игумена

Пре­по­доб­ный Иов, игу­мен По­ча­ев­ский, чу­до­тво­рец (в ми­ру Иван Же­ле­зо), ро­дил­ся в се­ре­дине ХVI ве­ка в По­ку­тье в Га­ли­ции. В воз­расте 10 лет он при­шел в Пре­об­ра­жен­ский Угор­ниц­кий мо­на­стырь, а на 12-м го­ду жиз­ни при­нял мо­на­ше­ство. С юно­сти пре­по­доб­ный Иов был из­ве­стен ве­ли­чай­шим бла­го­че­сти­ем, стро­гой по­движ­ни­че­ской жиз­нью и ра­но был удо­сто­ен свя­щен­ни­че­ско­го са­на.
Докладніше
10.11.2019

«Я вылетел через заднее стекло на проезжую часть» — архиерей про чудесный случай из своего детства

Это случилось жарким июльским днем 1963 года. Такси мчало нас с отцом вдоль Невы по Дворцовой набережной к Финляндскому вокзалу. Мы спешили на электричку. Но не весть откуда вынырнувшая на перекресток скорая поломала все наши планы. Поняв, что столкновения не избежать, таксист изо всех сил выжал тормоз, машину закрутило, она несколько раз перевернулось и застыла колесами вверх. Но меня Бог спас — я вылетел через заднее стекло на проезжую часть, перелетел поребрик и ударился головой не о камень, а о растущий рядом куст. Все решили сантиметры и доли секунды.
Докладніше
10.11.2019

Невозможно признать главой Церкви разрушителя Церкви

Расширение раскола на Александрийский патриархат не может не вызывать у нас глубокой скорби; но в это скорбное время нам важно сохранять ясное представление о том, что происходит, на чьей мы стороне и почему.
Докладніше
09.11.2019

Ощущение богооставленности: главная причина

Митрополит Антоний (Паканич) предостерегает от опасной и распространенной духовной проблемы.
Докладніше
09.11.2019

Болезнь: жесткий «звонок» от Бога

Казалось бы, чего такого: просто вирус, просто температура, ну, ладно, пусть даже просто грипп. Но нет, ломота какая-то подозрительная. А лестовку в руки взял – так вообще показалось, что на волоске. О чем может думать больной, мучимый жаром и вслушивающийся в тишину ночной комнаты?
Докладніше
9 ноября - день памяти преподобного Нестора Летописца, Печерского
09.11.2019

9 ноября - день памяти преподобного Нестора Летописца, Печерского

Преподобный Нестор Летописец родился в 50-х годах ХI века в Киеве. Юношей он пришел к преподобному Феодосию († 1074, память 3 мая) и стал послушником. Постриг Преподобного Нестора преемник преподобного Феодосия, игумен Стефан. При нем же он был посвящен во иеродиакона.
Докладніше
08.11.2019

Подвиг святителя Димитрия Солунского, или Разговор о том, как выжить в трудные времена

Священник Андрей Чиженко о том, как верующим пережить период гонений.
Докладніше
 8 ноября - память великомученика Димитрия Солунского (Фессалоникийского)
08.11.2019

8 ноября - память великомученика Димитрия Солунского (Фессалоникийского)

Ро­ди­те­ли, тай­ные хри­сти­ане, кре­сти­ли Димитрия и на­ста­ви­ли в ве­ре. Отец его, рим­ский про­кон­сул, умер, ко­гда Ди­мит­рий до­стиг со­вер­шен­но­ле­тия. Им­пе­ра­тор Мак­си­ми­ан Га­ле­рий, всту­пив­ший на пре­стол в 305 го­ду, на­зна­чил Ди­мит­рия на ме­сто от­ца вла­сти­те­лем и во­е­во­дой Фес­са­ло­ний­ской об­ла­сти. Глав­ной обя­зан­но­стью Ди­мит­рия бы­ло за­щи­щать свою об­ласть от внеш­них вра­гов, но им­пе­ра­тор по­тре­бо­вал от него так­же, чтобы он ис­треб­лял хри­сти­ан. Ди­мит­рий вме­сто это­го стал ис­ко­ре­нять язы­че­ские обы­чаи, а языч­ни­ков об­ра­щать к Хри­сто­вой ве­ре.
Докладніше
07.11.2019

Кто такие бесы, и нужно ли их бояться

Что имеет в виду современный неверующий человек, когда говорит «я был взбешен» или «меня это бесит»? Наверное, в большинстве случаев — просто крайнюю степень раздражения. И хотя корневая основа подобных слов ясно указывает на их происхождение от слова «бес», в наше время это мало кого может смутить.
Докладніше
Подiлитися: