Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

26.09.2019

Нужны ли Богу такие свидетели, или О чем не любят говорить свидетели Иеговы?

Хотя о свидетелях Иеговы уже издано много книг, написанных не только богословами и религиоведами, но и самими бывшими членами организации, к большому сожалению, ее ряды все еще продолжают пополняться за счет тех людей, которые мало осведомлены о настоящей деятельности «Общества Сторожевой башни».
Докладніше
26.09.2019

О силе молитвы «Да воскреснет Бог»

Как правильно молиться Кресту, а как не следует, рассказывает митрополит Антоний (Паканич) в праздник Воздвижения Честного и Животворящего Креста Господня.
Докладніше
26 сентября - память обновления (освящения) храма Воскресения Христова в Иерусалиме
26.09.2019

26 сентября - память обновления (освящения) храма Воскресения Христова в Иерусалиме

В этот день вспоминается торжество по случаю освящения храма Воскресения Христова в Иерусалиме, сооруженного равноапостольным Константином Великим и его матерью равноапостольной царицей Еленой.
Докладніше
25.09.2019

Искусственное оплодотворение, суррогатное материнство и другие сложные вопросы

Иерей Игорь Шумак рассказывает о церковном взгляде на биоэтику.
Докладніше
25.09.2019

Еще раз о христианском отношении к власти

Политика сегодня достаточно плотно вошла в нашу жизнь.
Докладніше
25 сентября - память свя­щен­но­му­че­ника Ав­то­нома, епископа Италийского
25.09.2019

25 сентября - память свя­щен­но­му­че­ника Ав­то­нома, епископа Италийского

Свя­щен­но­му­че­ник Ав­то­ном был епи­ско­пом в Ита­лии. Во вре­мя го­не­ния на хри­сти­ан им­пе­ра­то­ра Дио­кли­ти­а­на (284–305) свя­ти­тель Ав­то­ном для поль­зы Церк­ви оста­вил свою стра­ну и по­се­лил­ся в Вифи­нии, в ме­стеч­ке Со­рея у стран­но­люб­ца Кор­ни­лия. Свя­той Ав­то­ном с рев­но­стью со­вер­шал свое апо­столь­ское слу­же­ние и об­ра­тил ко Хри­сту столь­ко языч­ни­ков, что об­ра­зо­ва­лась боль­шая Цер­ковь, для ко­то­рой он освя­тил храм во имя Ар­хи­стра­ти­га Ми­ха­и­ла.
Докладніше
24.09.2019

«Я точно знаю: попы на крещенье серебряный крест в воду суют»

В возрасте 2–3 лет у моего старшего сына была одна несколько странная привычка. Когда я ему что-то достаточно долго (и как я теперь понимаю – эмоционально) объяснял, он какое-то время внимательно слушал, а дождавшись паузы, с детской невинностью смотря мне в глаза, произносил: «Кому ты, папа, говоришь?» Понятно, что после этих слов желание продолжать речь значительно ослабевало. В катехизаторской работе, чтобы донести до слушателей истины христианской веры, нужно четко понимать, кому ты, собственно, говоришь.
Докладніше
24.09.2019

Завещание прп. Силуана Афонского и один важный совет

Среди поучительных строк афонского старца есть особые послания-завещания ищущим истину, желающим спастись, обрести молитвенный настрой. О главных словах прп. Силуана Афонского – митрополит Антоний (Паканич).
Докладніше
24 сентября - день памяти преподобного Силуана Афонского
24.09.2019

24 сентября - день памяти преподобного Силуана Афонского

Святой Силуан Афонский (мирское имя – Симеон) родился в Тамбовской губернии, в селе Шовском, в семье крестьянина Иоанна Антонова, в 1866 году. Его родители были неграмотными, однако благочестивыми, мудрыми, чуткими и отзывчивыми людьми. Несмотря на бедность, они отличались гостеприимством, помогали нуждавшимся. Иногда им приходилось делиться даже из скудного запаса, даже последним. Сам Симеон (отец Силуан) всегда отзывался о матери и отце с любовью и теплотой.
Докладніше
 Какой праздник отмечается 23 сентября? Кому нужно молиться?
23.09.2019

Какой праздник отмечается 23 сентября? Кому нужно молиться?

Преподобный Павел Послушливый подвизался в Дальних пещерах в Киеве в XIII-XIV вв. По принятии иноческого образа в Печерском монастыре преподобный безропотно проходил самые тяжелые послушания, на которые его посылал настоятель.
Докладніше
Подiлитися: