Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

26.05.2019

Муж пьет, уйти некуда. Что делать?

Вопрос читателя: Здравствуйте, проблема моя, как и у многих – пьянство мужа. Женаты уже девятый год, и все это время каждые выходные он находится в пьяном состоянии. На неделе пьет вечерами, провоцирует и меня к выпивке. Ночами может бродить по квартире до утра, кидается на нас с маленьким ребенком с кулаками и стал угрожать запустить ножом.
Докладніше
26.05.2019

Тренинг, как социальный наркотик – не научит жить, а покажет увлекательное кино с вами в главной роли

Журналистка “Новой газеты” Елена Костюченко рассказала, как десять лет назад прошла тренинг личностного роста, под которым, как ей кажется, скрывалась секта. В результате она угодила в клинику неврозов. О своем опыте участия в подобных тренингах и сделанных после этого выводах рассказывает Владимир Берхин, президент благотворительного фонда “Предание”.
Докладніше
26.05.2019

Как Церковь относится к животным?

Можно ли держать дома опасных животных? Как относиться к собачкам в дорогих комбинезонах? Может ли питомец заменить ребёнка? Уместно ли делать маникюр псу и стрижку с окрашиванием — коту? Можно ли держать дома нечистое животное собаку и есть скумбрию? Расспросили священника Димитрия Паламарчука, настоятеля храма иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радость» Доброполья, об отношении Церкви к братьям нашим меньшим.
Докладніше
25.05.2019

Грех ли не подавать милостыню, если доход семьи меньше прожиточного минимума?

Обязательно ли подавать милостыню, если на это нет денег? Более того, если денег нет в семье? Насколько вообще важно помогать чужим людям? Может, достаточно того, что мы делаем для своих близких? Отвечает протоиерей Александр Франтовский, настоятель храма сщмч. Климента в Торецке.
Докладніше
25.05.2019

Гордость и недоверие

Проект ПЦУ, в который было вложено столько усилий, переживает новые потрясения - и эти потрясения связаны не с какими-то внешними по отношению к нему факторами, такими как неприятие со стороны Поместных Церквей, а с его врожденным дефектом - с тем грехом, который лежит самом его в основании.
Докладніше
24.05.2019

Сколько раз нужно креститься при входе в храм и при выходе из него?

Обычно при входе в храм и при выходе из него молящийся крестится и кланяется три раза.
Докладніше
24.05.2019

Почему Церковь так бережно хранит церковнославянский язык?

24 мая по новому стилю Православная Церковь празднует день памяти святых братьев – равноапостольных Кирилла и Мефодия, учителей Словенских.
Докладніше
24 мая - день памяти равноапостольных Мефодия и Кирилла, учителей Словенских
24.05.2019

24 мая - день памяти равноапостольных Мефодия и Кирилла, учителей Словенских

Свя­тые рав­ноап­о­столь­ные пер­во­учи­те­ли и про­све­ти­те­ли сла­вян­ские, бра­тья Ки­рилл и Ме­фо­дий про­ис­хо­ди­ли из знат­ной и бла­го­че­сти­вой се­мьи, жив­шей в гре­че­ском го­ро­де Со­лу­ни. Свя­той Ме­фо­дий был стар­шим из се­ми бра­тьев, свя­той Кон­стан­тин (Ки­рилл – его мо­на­ше­ское имя) – са­мым млад­шим.
Докладніше
23.05.2019

Искушение, соблазн, прелесть. Что означают эти слова?

В редакцию журнала «Фома» пришел вопрос читателя:Я начал ходить в церковь не так давно. Много еще вещей непонятных, и я стараюсь сам разобраться. Но есть слова, смысл которых и разницу между ними я, как ни пытался, уловить не могу, хотя слышу их очень часто от священников и других верующих, еще их много в духовной литературе. Это слова искушение, соблазн и прелесть. Помогите, пожалуйста, в них разобраться и понять, какие именно явления в нашей жизни они описывают. Андрей, Томск
Докладніше
23.05.2019

Что такое церковные каноны: объясняем на пальцах

Какие в Церкви существуют каноны? Что они регулируют? Каноны нужны, чтобы лишить человека свободы или, наоборот, чтобы ему помочь? Почему вообще в Церкви присутствует такой юридический формализм? Неужели без него никак нельзя спастись? На эти и другие вопросы специально для «Фомы» ответил протоиерей Дмитрий Пашков, преподаватель кафедры общей и русской церковной истории и канонического права ПСТГУ.
Докладніше
Подiлитися: