Навiгацiя

Церковний календар

ЗВЕРНЕННЯ

Священного Синоду Української Православної Церкви

до єпископату, духовенства, чернецтва та мирян з приводу ініціатив щодо «надання Томосу про автокефалію

Православної Церкви в Україні»

 

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства!

Дорогі отці, ченці і черниці, брати і сестри!

 

Протягом останніх тижнів в нашій країні активно обговорюється можливість одностороннього надання Константинопольським патріархатом «Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні».

Українська Православна Церква до сьогодні не отримувала від Константинопольського патріархату жодних офіційних повідомлень з приводу цього питання. Разом з тим нам відомо, що Помісні Православні Церкви світу також не отримували з Константинополя офіційних листів, що стосувалися б даного питання.

На прохання Предстоятелів Помісних Православних Церков, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до них з листами, у яких проінформував про поточну ситуацію в українському Православ’ї, а також виклав відношення Української Православної Церкви до ініціатив надання «Томосу про автокефалію». На сьогодні відомо, що Предстоятелі та Собори єпископів Помісних Православних Церков висловлюють насторожене та негативне ставлення до надання згаданого Томосу як засобу подолання розколу в українському Православ’ї. Зокрема, серед Помісних Церков спільною є думка про необхідність повернення схизматичних церковних груп до лона канонічної Церкви, що дозволить обговорювати питання статусу єдиної канонічної Церкви.

Така позиція Помісних Православних Церков світу співпадає з позицією нашої Церкви. Українська Православна Церква від початку виникнення розколу послідовно виступала за відновлення церковної єдності. Однак, на наше глибоке переконання, шлях до відновлення церковної єдності і до можливого автокефального статусу не повинен пролягати через легалізацію розколу і підміну ним Церкви Христової. Зокрема, в Ухвалі Ювілейного Собору УПЦ, що відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 8 липня 2011 року, було зазначено, що «…відновлення єдності українського Православ’я має відбуватися згідно з канонами Православної Церкви, без втручання політичних сил і через повернення тих, хто відійшов, у лоно канонічної Української Православної Церкви» (пункт 11).

Головним критерієм у прийнятті всіх церковних рішень є користь для Церкви, а метод прийняття таких рішень має полягати у соборному обговоренні важливих та актуальних як для окремої Помісної Православної Церкви, так і для всього світового Православ’я питань. Будь-які одноосібні чи односторонні дії в середовищі Церкви є порушенням принципу соборності і загрожують єдності Церкви.

З новітньої історії Православної Церкви в Україні можна зробити висновок, що порушення принципу соборності, відсутність відчуття пульсу справжнього внутрішнього церковного життя, а також втручання політичних та інших нецерковних сил у внутрішні справи Церкви власне і призвело до виникнення розколу в українському Православ’ї.

Дискусія про надання автокефального статусу Православній Церкві в Україні триває протягом вже майже 100 останніх років. Однак, за увесь цей час всім ініціативам у цьому напрямку не вистачало духу соборності та дотримання церковних правил, що призвело до самочинного утворення неканонічних структур: спочатку «Української Автокефальної Православної Церкви», а згодом – «Української Православної Церкви Київського Патріархату».

Таким чином, історичний досвід вказує на те, що відсутність канонічної свідомості та послуху Церкві, відсутність соборного обговорення важливих церковних питань, нестача терпіння та взаєморозуміння, гордість, а також втручання політичних чинників у церковні питання – все це веде не до церковної єдності, а лише до розколів. А тому, це хибний шлях, яким не повинна йти Церква Христова.

Історія Церкви свідчить про те, що ті спроби єднання, що проводилися «згори», часто не сприймались церковним народом, оскільки мали політичні причини і не брали до уваги особливостей внутрішнього церковного життя. Після таких «об’єднань» за ініціативи та дієвої участі державної влади храми ставали порожніми, тому що церковний народ відчував штучність таких «єднань». Втручання у цей процес сторонніх для Церкви сил може ще більше розділити наш народ, і замість бажаної для всіх нас єдності ми можемо отримати ще більше розділення.

Автокефальний статус має суто технічний церковний характер, який полягає у сприянні проповіді Євангелія на території окремої держави, і не може бути інструментом у геополітичній боротьбі. Разом з тим, автокефальний статус надається всій Церкві в рамках певної території. У зв’язку з цим необхідно усвідомлювати, що поява іншої паралельної юрисдикції в Україні може породити нові протистояння всередині нашого народу, що не тільки загрожуватиме безпеці держави, але й поставить під питання можливість майбутньої єдності Церкви в Україні. Наш народ може бути розділений надовго, якщо не назавжди.

Вихід з цієї ситуації ми вбачаємо у відновленні церковної єдності в Україні, а не в закріпленні церковного розділення шляхом встановлення паралельної церковної юрисдикції. Ми розділяємо стурбованість державної влади України наявністю церковного розколу в нашій країні. Втім вважаємо, що для успішного вирішення цієї проблеми потрібні інші умови, зокрема мир і стабільність у нашій Державі. Ми завжди сприяли та будемо сприяти Державі у питаннях морального та патріотичного виховання, але виступаємо проти використання Церкви в геополітичній боротьбі. Засвідчуємо відкритість і готовність до будь-якої конструктивної співпраці та діалогу з метою досягнення церковної єдності. 

Дорогі владики, отці, ченці і черниці, брати і сестри,

вірні чада Української Православної Церкви! 

Закликаємо всіх вас пам’ятати, що всі ми є членами Церкви, Яка є Тілом Христовим (Єф. 1:22–23). Ми всі є різними, але належимо до єдиної сім’ї Христової – Святої Церкви. Ми всі є відповідальними за єдність Церкви, і цю єдність ми маємо берегти й відстоювати. Не слід забувати, що Церква створена не людьми, а Богом. Наріжним каменем усього церковного буття є Господь і Бог наш Іісус Христос. Місія Церкви Христової полягає в тому, щоб проповідувати Христове Євангеліє, звершувати благодатне преображення світу через Святі Таїнства, навчаючи людей жити згідно з заповідями Божими. Саме тому Церква Христова живе по Своїх правилах, які не можна змінювати з огляду на мінливу політичну ситуацію. Єдиний шлях відновлення церковної єдності полягає в припиненні будь-яких зовнішніх втручань в церковні справи і наданні Святій Церкві можливості самостійно, з Божою допомогою, вилікувати рану розділення українського Православ’я.

Кожне покоління православних християн є відповідальним за збереження чистоти своєї віри та дотримання церковного канонічного порядку. Така відповідальність сьогодні лежить і на всіх нас – архіпастирях, пастирях, ченцях і на всьому віруючому церковному народі.

Закликаємо всіх вас, дорогі владики, отці, чесне чернецтво, брати і сестри, до «єдності духу в союзі миру» (Єф. 4:3), до збереження й плекання церковної єдності. Ми є членами Церкви Христової і завжди залишатимемося в ЇЇ лоні.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця і єднання у Святому Духові нехай буде з усіма нами (див. 2 Кор. 13:13)!

Від імені Священного Синоду Української Православної Церкви

 

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

 


 

28.10.2018

В каких случаях следует разорвать отношения: одна главная причина

Размышляет управляющий делами УПЦ митрополит Антоний (Паканич).
Докладніше
28 октября - ико­ны Бо­жи­ей Ма­те­ри «Спо­ри­тель­ни­ца хле­бов»
28.10.2018

28 октября - ико­ны Бо­жи­ей Ма­те­ри «Спо­ри­тель­ни­ца хле­бов»

Ико­на Бо­жи­ей Ма­те­ри, име­ну­е­мая «Спо­ри­тель­ни­ца хле­бов», на­пи­са­на по бла­го­сло­ве­нию стар­ца Вве­ден­ской Оп­ти­ной пу­сты­ни иерос­хи­мо­на­ха Ам­вро­сия (23.XI.1812 – 10.X.1891). Отец Ам­вро­сий, ве­ли­кий по­движ­ник XIX ве­ка, пла­ме­нел дет­ской ве­рой к Бо­жи­ей Ма­те­ри. Он осо­бен­но чтил все Бо­го­ро­дич­ные празд­ни­ки и в эти дни усу­губ­лял мо­лит­ву. Ико­ной «Спо­ри­тель­ни­ца хле­бов» отец Ам­вро­сий бла­го­сло­вил ос­но­ван­ную им неда­ле­ко от Оп­ти­ной пу­сты­ни Ша­мор­дин­скую жен­скую оби­тель в честь Ка­зан­ской ико­ны Бо­жи­ей Ма­те­ри.
Докладніше
27.10.2018

Почему люди уходят из Церкви?

Интернет стал для нас параллельной реальностью, более того, абсолютно рукотворной и более гибкой к воплощению человеческих фантазий. Информационная война – это совокупность обрывков фактов, домыслов, идеологических векторов, новостной пулей летящей в голову обывателя. Жертвой инфовойн всё чаще становится Церковь, возникают целые сообщества людей, разочаровавшихся в спасительной миссии Божественного корабля или открыто ненавидящие всё, что с ним связано.
Докладніше
27.10.2018

Епископ Иов (Смакоуз): Защита Православия, несомненно, дело святое. Но чтобы защищать Церковь, надо знать веру

Какие методы защиты Церкви уместны, а какие нет, кто может Ее защищать, объяснил епископ Иов (Смакоуз), ректор Почаевской духовной семинарии.
Докладніше
27.10.2018

Кто ты, лень моя?

Евангелие – благая весть о свободе. Эта свобода активная, деятельная и способная изменить человека и мир. Жизнь христианина становится солью и светом, где нет места испорченности и нерадению.
Докладніше
27 октября - прп. Николы Святоши, князя Черниговского, Печерского чудотворца
27.10.2018

27 октября - прп. Николы Святоши, князя Черниговского, Печерского чудотворца

Пре­по­доб­ный Ни­ко­ла Свя­то­ша (Свя­то­слав), князь Чер­ни­гов­ский, Пе­чер­ский чу­до­тво­рец, в Ближ­них пе­ще­рах († 1143), был пра­вну­ком ве­ли­ко­го кня­зя Яро­сла­ва Муд­ро­го и сы­ном кня­зя Да­ви­да Свя­то­сла­ви­ча Чер­ни­гов­ско­го († 1123), в неко­то­рых ис­точ­ни­ках отец пре­по­доб­но­го име­ну­ет­ся свя­тым.
Докладніше
Поздравляем прихожанку Анастасию Якубчук с Днем рождения!
26.10.2018

Поздравляем прихожанку Анастасию Якубчук с Днем рождения!

Сегодня - день рождения у нашей дорогой Настеньки Якубчук.
Докладніше
  Чтобы говорить о высоком, нужно иметь эту высоту в сердце
26.10.2018

Чтобы говорить о высоком, нужно иметь эту высоту в сердце

Этот удивительный учёный был замечательным исследователем святых отцов, причастным не только к их образу мысли, но и образу жизни. Он совершал Литургию со слезами, посвящал свои учёные труды Богу, искал настоящести сердца.
Докладніше
26.10.2018

РПЗЦ: Патриарх Варфоломей несвободен в своих действиях, за ним стоят определенные силы, далекие от Христовой Церкви

По просьбе редакции протоиерей Серафим Ган, управляющий делами канцелярии Архиерейского Синода, секретарь Первоиерарха Русской Зарубежной Церкви, прокомментировал последние решения Патриарха Варфоломея и дал оценку действиям Фанара.
Докладніше
26.10.2018

Гонения на Церковь в первой половине XX века в СССР

К лику святых за последние два десятилетия причислено около 2000 мучеников и исповедников.
Докладніше
Подiлитися: